Новости ЗТМК - Запорожский обком ПМГУ

Рада молоді ЗТМК традиційно до Дня міста прибрала ділянку зеленої зони поблизу Прибережної магістралі.

Впродовж декількох годин молоді активісти наповнили з десяток сміттєвих пакетів побутовими відходами, що утворилися після бурхливого літнього відпочинку через недбальство містян. Цікаво, чи зручно було б таким людям проводити дозвілля на тому самому місці наступного року, якщо б після них не прибрали? Звісно, ні! До того ж, усі розуміють: природа не в змозі самостійно переробити всі побутові відходи. Навіщо тоді очікувати, що це зробить хтось інший?

Своєю акцією титаномагніївці не словом, а ділом показали свою екологічну відповідальність. Подібну роботу ми проводимо постійно — як на комбінаті, так і у громадських місцях Запоріжжя. Користуючись нагодою, молодь ще раз нагадує городянам, що металу, пластику, поліетилену, склу нічого робити у екозонах. Тож побували на природі — прибирайте за собою! Шлях відпрацьованих банок, пляшок, стаканчиків тощо має бути тільки один — не на ґрунт і у воду, а до сміттєвого баку. Невже так складно зібрати весь цей непотріб докупи і правильно його позбавитися?

Молодіжний лідер комбінату Олена Рочева й інші учасники акції закликають небайдужих жителів нашого міста підтримати їхню ініціативу і упорядкувати території своїх житлових районів. Тільки разом ми зробимо Запоріжжя чистіше!

У цей день українці вшановують воїнів, які в різні часи обороняли і обороняють нашу незалежність та територіальну цілісність, усіх захисників України незалежно від службового становища й статі.

Історія цього свята має давню традицію. Воно пов’язане з розвитком війська від часів Русі і козаччини. Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України.

З початком збройного конфлікту на Донбасі майже чотириста тисяч наших співвітчизників встали у лави Збройних Сил, Національної гвардії, правоохоронних органів і добровольчих формувань, щоби відстояти незалежність нашої країни. Раді повідомити, що серед них є 35 працівників нашого комбінату.

У День захисника України ми вшановуємо героїв різних епох історії країни, у тому числі - сучасності. Це день, коли необхідно згадати загиблих воїнів і подякувати всім громадянам, які захищають Українську державу. Саме завдяки їм ми можемо вільно працювати на рідній землі і спати спокійно.

Про титаномагніївців, які виконали свій громадянський обов'язок, не забуває профспілковий комітет комбінату. Згідно чинного колдоговору, тим з них, які є членами Профспілки, до свята вручили грошові виплати у цехах. Кошти на це виділив профком комбінату з власного бюджету.

Бажаємо всім нашим захисникам міцного козацького здоров'я, наснаги у всіх добрих починаннях, злагоди у домівках, світлого і мирного неба над головою!

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, найбільше багатство яких є досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що вони є представниками покоління тих, хто на фронті або в тилу вистояли і зробили найбільший внесок у розгром нацизму. Цього не маємо забувати.

Час плине, і на заслужений відпочинок вже ідуть ті, хто звеличував комбінат своєю натхненною працею у мирні роки. У виробничих бригадах, лабораторіях цехів, відділах управління комбінату добре відомі прізвища цих людей, адже вони виховували покоління, які тепер працюють на ЗТМК. Про своїх колишніх наставників пам'ятають молоді небайдужі колеги, цінують їхні заслуги перед комбінатом і завжди готові прийти на поміч.

Одинокі і тяжкохворі пенсіонери, до яких прикута особлива увага ветеранської організації комбінату і профкому, як ніхто інший потребують допомоги у повсякденному житті. І це надзвичайно важливо сьогодні, коли для багатьох літніх людей основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не забезпечує нормального життя. Однією з найболючіших проблем, що безпосередньо торкаються всіх без винятку осіб похилого віку, є суттєві складнощі з забезпеченням нормальним медичним обслуговуванням. Ціни на ліки стають практично недоступними для людей з низькими доходами, якими є переважна більшість пенсіонерів.

Профком ЗТМК і цього разу поспішив на допомогу людям похилого віку. До Дня ветерана наша профспілкова організація, виконуючи ще один з пунктів колдоговору, здійснила грошову виплату з профбюджету 80-ти самотнім і тяжкохворим ветеранам - сумарно у розмірі 24 тисяч гривень. І хоч ці кошти не в змозі покрити усі потреби таких пенсіонерів, оскільки з віком стан їх здоров'я не покращується, впевнені, що подібна невелика допомога трохи покращить їх настрій до свята.

Ми пам’ятаємо про свій невідплатний борг перед ветеранами та громадянами похилого віку і робитимемо все, щоби вони щоденно відчували повагу і турботу, не втрачали суспільної активності.

9 Травня це – особлива дата. День Перемоги завжди буде для нас уособленням миру, непохитної стійкості та великої сили духу.

Ми вшановуємо героїв, які полягли на полях битв, і жертв, які приніс наш народ. У гірких списках тих, хто покинув світ, є і працівники Дніпровського магнієвого заводу. Один зі стендів у історико-виробничому музеї комбінату містить 33 прізвища. Це лише за даними, що вдалося зібрати, насправді ми впевнені, що загиблих було набагато більше. Адже хтось попрощався з життям під час обстрілів нашого підприємства під час демонтажу обладнання для евакуації, хтось пішов захищати свою сім'ю, друзів і знайомих, свою землю і вже не повернувся додому.

За участь у війні близько 2,5 мільйонів українців нагороджені орденами і медалями, за виняткову мужність дві тисячі наших земляків удостоєні звання Героя. Серед них — троє працівників нашого підприємства. Це гвардії старшина Валентин Шевчук, полковники  Іван Бійма і Валентин Герасін. До речі, ім'ям загиблого під Кенігсбергом Валентина Шевчука названа одна з вулиць Шевченківського району Запоріжжя, гімназія №46 у Заводському районі нашого міста. Іван Бійма вижив, до війни працював на ДМЗ нормувальником, Валентин Герасін у післявоєнні роки працював начальником бюро першого та другого відділів. На жаль, зараз цих мужніх людей уже немає з нами. Ми сумуємо за тими, хто пішов з життя, і, утираючи сльози, водночас пишаємося, що ви стали частинкою нашої історії.

Роки беруть своє, і зараз залишилося дуже мало ветеранів — свідків тієї трагедії людства. Тож піклування про учасників бойових дій, трудового фронту є нашим загальним обов'язком. Вони подарували нам майбутнє — тепер ми маємо зігріти їх своєю любов'ю, захистити здоров'я і життя цих людей.

У День Перемоги ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з нацистами. У цей день ми віддаємо данину подяки нашим ветеранам. Доблесть і мужність, проявлені вами у роки війни, є взірцем служіння Батьківщині.

Дорогі друзі! Прийміть найтепліші, найщиріші побажання доброго здоров’я, щастя і благополуччя! Нехай небо над головою завжди буде мирним!

9 Травня це – особлива дата. День Перемоги завжди буде для нас уособленням миру, непохитної стійкості та великої сили духу.

Ми вшановуємо героїв, які полягли на полях битв, і жертв, які приніс наш народ. У гірких списках тих, хто покинув світ, є і працівники Дніпровського магнієвого заводу. Один зі стендів у історико-виробничому музеї комбінату містить 33 прізвища. Це лише за даними, що вдалося зібрати, насправді ми впевнені, що загиблих було набагато більше. Адже хтось попрощався з життям під час обстрілів нашого підприємства під час демонтажу обладнання для евакуації, хтось пішов захищати свою сім'ю, друзів і знайомих, свою землю і вже не повернувся додому.

За участь у війні близько 2,5 мільйонів українців нагороджені орденами і медалями, за виняткову мужність дві тисячі наших земляків удостоєні звання Героя. Серед них — троє працівників нашого підприємства. Це гвардії старшина Валентин Шевчук, полковники  Іван Бійма і Валентин Герасін. До речі, ім'ям загиблого під Кенігсбергом Валентина Шевчука названа одна з вулиць Шевченківського району Запоріжжя, гімназія №46 у Заводському районі нашого міста. Іван Бійма вижив, до війни працював на ДМЗ нормувальником, Валентин Герасін у післявоєнні роки працював начальником бюро першого та другого відділів. На жаль, зараз цих мужніх людей уже немає з нами. Ми сумуємо за тими, хто пішов з життя, і, утираючи сльози, водночас пишаємося, що ви стали частинкою нашої історії.

Роки беруть своє, і зараз залишилося дуже мало ветеранів — свідків тієї трагедії людства. Тож піклування про учасників бойових дій, трудового фронту є нашим загальним обов'язком. Вони подарували нам майбутнє — тепер ми маємо зігріти їх своєю любов'ю, захистити здоров'я і життя цих людей.

У День Перемоги ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з нацистами. У цей день ми віддаємо данину подяки нашим ветеранам. Доблесть і мужність, проявлені вами у роки війни, є взірцем служіння Батьківщині.

Дорогі друзі! Прийміть найтепліші, найщиріші побажання доброго здоров’я, щастя і благополуччя! Нехай небо над головою завжди буде мирним!

Саме такої думки старший майстер відділу технічного контролю Тетяна Кругова. Ця молода дівчина сумлінно ставиться до дорученої справи і завжди реагує на звернення своїх товаришів по роботі, прагне справедливості, поважного ставлення до людей праці. Більшість її колег — це жінки, котрі як ніхто інший потребують захисту й уваги. Сьогодні Тетяна висловлює нашій газеті свій погляд на актуальні питання профспілкового життя.

- Я прийшла на комбінат у 2012 році контролером ВТК. Група цього відділу, до складу якої я входжу і зараз, працює на слюсарноскладальній дільниці цеху №10, і там моїм першим керівником стала старший майстер Валентина Бачурина. Саме Валентина Іванівна ближче познайомила мене з виробництвом, номенклатурою ремонтно-механічного цеху, особливостями виготовлення та застосування його продукції. Я дуже вдячна цій чудовій жінці як своїй наставниці за увагу та підтримку. Адже молодим фахівцям нелегко пізнавати усі тонкощі самостійно, а знання, якими поділилася зі мною Валентина Іванівна, її опіка дуже допомогли мені у майбутньому.

Крім своїх безпосередніх колег, я здружилася з персоналом цеху №10. У ньому познайомилася з дуже енергійною та сонячною Оксаною Андрєєвою, яка на той час працювала крановим машиністом. Завдяки їй я глибше дізналася про культурно-масову, а згодом — і профспілкову роботу на комбінаті.

З того часу я почала брати участь у молодіжному житті ЗТМК: виступала на конкурсі художньої самодіяльності до Міжнародного жіночого дня, допомагала на суботниках, разом зі своєю командою відповідала на питання брейн-рингів... Наше молодіжне життя вирувало, і згодом я познайомилася з головою спортивного клубу Сергієм Стороженком. Він підтримав моє бажання брати участь у змаганнях, і я разом зі своїми колегами відстоювала спортивну честь ВТК на спартакіадах. Наша збірна, яка складається з кількох невеликих цехів, декілька років посідала призові міста з легкої атлетики. Мою зацікавленість молодіжним життям комбінату помітила досвідчена голова нашого цехкому, ветеран комбінату Антоніна Коваленко, і я погодилася на її пропозицію стати молодіжним лідером ВТК.

У 2015 році Валентина Бачурина передала мені повноваження старшого майстра і пішла на заслужений відпочинок. Тож я стала керувати групами ВТК цехів №9 і №10, а молодіжним лідером ми тоді обрали Катерину Тараненко. Вперше як голова цехкому я спробувала свої сили у 2017 році, коли колектив ВТК довірив мені цю відповідальну посаду.

- Основними цілями цієї організації є представництво і захист соціально-трудових прав, професійних інтересів членів ПМГУ. Сьогодні конче необхідно відчувати себе захищеним, зберегти своє робоче місце, мати прийнятні умови праці. Надзвичайно важливим для всіх титаномагніївців я вважаю колективний договір, у якому з урахуванням фінансових можливостей ЗТМК максимально застосовуються пільги і гарантії для працівників. Тому я активно беру участь у підготовці і прийнятті цієї своєрідної “конституції” комбінату, у переговорах з адміністрацією відстоюю вимоги співробітників ВТК, які є членами нашої профспілки. Я впевнена у тому, що всі ті, хто заробляють собі на життя важкою працею, мають право на гідні зарплату, пільги та компенсації, забезпечення якісним спецодягом, гарні умови відпочинку. Я відслідковую, у яких умовах працюють і проводять виробничі перерви мої колеги, зважаю на їх відгуки про якість послуг, які пропонують бази і дитячі табори, з якими профком комбінату укладає договори на літо, а потім надаю свої зауваження та пропозиції керівництву відділу і профспілковому комітету ЗТМК, і ми разом шукаємо варіанти вирішення наболілих питань. Мені неважко знайти спільну мову з молодіжною радою ВТК, адже я сама колись очолювала цю організацію і залишаюся молодим фахівцем, тому розумію, що зараз турбує нашу молодь, чого їй не вистачає.

- Я брала участь у семінарі-навчанні профспілкового активу на комбінаті. Завдяки знанням, які отримала від фахівців Запорізького обкому Профспілки, мені було набагато легше готуватися до звітно-виборних зборів у ВТК. На занятті було цікаво, всі лектори провели чудові інтерактиви, донесли до нас необхідну інформацію. Можливо, для багатьох досвідчених голів цехкомів вона була відомою, а мені залишалося тільки уважно слухати, запам’ятовувати, розуміти, задавати питання. Для мене таке навчання було особливо важливим, адже я вперше мала звітувати перед колективом про роботу профкому. Після семінару все проаналізувала, глибше розібралася в організаційних питаннях, навчилася оформлювати документацію. Це додало мені неабиякої впевненості: зрештою я зуміла допомогти порадами профгрупоргам під час звітно-виборних заходів у профгрупах і, паралельно з цим, зібрати необхідні дані та скласти звіт за 2017-2019 роки моєї роботи на чолі профспілкового комітету відділу.

- Зараз на обліку у профспілковій організації ВТК перебуває 86 осіб, що складає 85,4% від загального числа працюючих. Цей показник — не випадковість, адже переваги членства у Профспілці очевидні, і я не забуваю про них розповідати новоприйнятим працівникам. Вони давно відомі: це захист від незаконного звільнення, можливість придбати влітку путівки за пільговою вартістю, щоби оздоровити себе і членів родини, скористатися грошовими виплатами тим, хто їх гостро потребує. Завдяки профкому члени Профспілки мають право на отримання коштів, беручи участь у культурномасовій діяльності, спортивній роботі, у нас не залишаються поза увагою ювіляри, батьки першокласників, донори. Якщо ж хтось із працівників хоче покинути лави Профспілки, я з’ясовую, що не так, чому не подобається. Адже часто буває, що людину не проінформували про діяльність профкому, або вона неправильно зрозуміла пояснення.

- Довіра — це справді основа роботи будьякої профспілки. Без неї навіть неможливо отримати будь-яку посаду, адже усі ці питання вирішуються шляхом голосування, а кожен голос “за” є свідоцтвом підтримки тих планів і ідей, які пропонує нам кандидат. Той, хто втрачає довіру, зазвичай надовго у профспілках не затримується. Як можна працювати з тим, хто пообіцяв, а не зробив, кому довірили цінності, а він їх собі привласнив? Довіру втратити легко, а ось знову здобути її — дуже важко. Тому це робота для принципових, відповідальних людей, яких об’єднують одні й ті самі обставини, для тих, хто впевнений у своїх силах, може твердо відстоювати свою позицію і відзвітувати за кожний свій крок. Роль профспілкового лідера у цій справі надзвичайно важлива, оскільки на нього орієнтуються інші члени Профспілки, очікують від нього сміливих і правильних рішень. Саме такі профгрупорги - майстри Ольга Конько і Наталя Булгакова, контролери Ольга Шаповалова і Наталія Іванова. Ці люди дуже допомагають мені у роботі, вони — моя підтримка і опора.

- Насамперед дуже хочеться відчувати себе під надійним захистом, а його нам забезпечує той Кодекс, який є чинним зараз. Так, ми знаємо, що його початковий варіант було прийнято ще за радянських часів — тоді, коли існувала планова економіка. Але відтоді у нього поступово вносилися зміни, які допомагали зберегти рівноправ’я у трудових відносинах між працівником та працедавцем, особливо за часи нових ринкових реалій незалежності України. Той закон, що згодом може буде запропонований до прийняття, перекреслює всі набутки трудящих нашої держави, домовленості профспілок з бізнесом і владою й загалом, досягнення міжнародного профспілкового руху. На жаль, ми не бачимо різниці між новим законопроєктом і тим, який був знятий з розгляду у зв’язку з відставкою Кабміну. Щодо думок про його наповнення, наша позиція залишилася незмінною: бажаємо зберегти баланс між робочим і вільним часом, не хочемо, аби керівництво мало змогу звільнити працівника суто за власним бажанням, без урахування його думки тощо. Це питання набуло більшої актуальності, коли в Україну масово повернулися наші співвітчизники з заробітків. І зараз влада має унікальний шанс їх втримати, створивши умови, щоби громадяни нашої країни розбудовували свою, а не чужу державу, піднімали вітчизняну економіку. Тож чекаємо на мудрі, виважені рішення.

- Нам треба більше ініціативних, бойовитих, справді небайдужих людей, здатних відстоювати інтереси трудящих у рамках чинного законодавства, піднімати імідж Профспілки, наповнити девіз “Разом ми — сила” реальними діями. Взагалі про профспілковий рух мають говорити у ЗМІ не тільки під час масових демонстрацій, а й у повсякденному житті, бо не лише державна влада і бізнес намагаються бути корисними для людей, активне суспільство тут теж відіграє важливу роль. Також не завадило б підсилити роль сучасних інформаційних технологій у залученні до лав ПМГУ нових членів, у виконанні повсякденних профспілкових завдань, у навчанні активу. Цього можна досягти за допомогою тематичних груп у соціальних мережах, месенджерах. Важливо тільки дбати про цікавість їх вмісту і корисність у поширенні ідей профспілкового руху, активно спілкуватися з користувачами Інтернету, відповідати на питання. Ця робота в Україні тільки починається, тож хочеться побажати усім нам, спілчанам, успіху.

- Очікую, що наша Профспілка залишиться такою самою сильною та згуртованою, якою вона є зараз. У період важких змін наша організація має вистояти і бути опорою спілчанам, місцем, де вони можуть поділитися своїм болем і завжди знайдуть підтримку. Гірники та металурги — це особливий народ, вони знають, що кожна копійка у їх справі добувається натхненною і у той самий час дуже важкою працею. Вони тримають на своїх могутніх плечах економіку нашої держави і дійсно заслуговують глибокої поваги.

У Палаці культури “Молодіжний” обрали “Містера Заводського” 2019 року і нагородили переможців у різноманітних номінаціях.

Того вечора кращого учасника обрали за яскравістю таланту, креативністю, емоційністю, вмінню справити враження на публіку. На цей раз у відносно новому для Заводського району конкурсі, який було започатковано минулого року, взяли участь четверо хлопців — представників підприємств нашого міста. Серед них був і працівник Запорізького титано-магнієвого комбінату — старший механік цеху №7 Євгеній Черніков.

Зазначимо, що організатори не стали копіювати формат минулорічного конкурсу, тому його зміст був сповнений несподіванок і цікавинок. Впродовж місяця учасники готувалися до цього заходу, проводили кілька годин після роботи, відпрацьовуючи свої номери.

Нарешті, настав час відкриття свята мужності, сили та краси. Публіка вже зібралась у глядацькій залі, і після тривалого очікування завісу було піднято! Під бурхливі оплески на сцену вийшли майбутні володарі титулів “Містер Артистизм”, “Містер Талант”, “Містер Мужність”, “Містер Галантність” і, звісно, головної нагороди, які продемонстрували свої здібності протягом заходу.

Суперники нашого конкурсанта були дуже серйозними: на одній сцені Євгенію довелося зустрітися з працівниками комбінату “Запоріжсталь”, заводу “Запоріжкокс” і Запорізького ливарно-механічного заводу. Ці підприємства входять до складу великої промислової групи, яка дуже уважно ставиться до своїх рейтингів у містах присутності й виборює призові місця. Тож суперники Євгенія були налаштовані на перемогу, проте і нашому учаснику теж було чим пишатися: наприклад, 2016 року він завоював титул “Містера ЗТМК”, неодноразово виступав у команді КВК комбінату. Крім таланту виробничника у нього є неабиякий досвід і артистизм, а також велика воля до перемоги, яка допомагає йому завойовувати медалі на спартакіадах. Тому Євгеній впевнено взявся здобувати титул переможця, і це вже було видно під час першого конкурсу “Привітання”. Наш працівник дотепно розповів про себе, свою роботу, чим заінтригував публіку й отримав високі бали від журі, до складу якого, до речі, увійшла голова профкому ЗТМК Людмила Логвінова. Звісно, який-ж то виробничий цех без старшого механіка? Купа справ, звідусіль дзвінки, навіть у неробочий час доводиться вирішувати різноманітні питання. Наш рішучий Євгеній постійно на зв'язку і правду кажуть, що без нього на роботі не впоратись. Усе це він яскраво передав на сцені й отримав щирі оплески від своїх уболівальників і усього залу! У дефіле “Потанцюємо? Козаче!” наш хлопець добре виробляв гопака і зумів впоратися з кількома партнерками по танцю. Оригінальним Євгеній був у конкурсі пародій - він єдиний виступив у жіночому образі. Уміле виконання цієї несподіваної і водночас складної ролі додало шансів нашому учаснику на перемогу. Він вправно показав вишуканість, помпезність і манірність імператриці Катерини II, а у інших виконавцях глядачі побачили образи популярного співака Артура Пирожкова, вокаліста рок-групи “Queen” Фредді Мерк'юрі, Президента України Володимира Зеленського. Гідну оцінку всім театралізованим виступам учасників дало журі, виставивши всім конкурсантам бали. І знову наш працівник був серед кращих!

У конкурсі талантів “Зоряний час” було створене фантастичне шоу, під час якого кожен показав публіці свої здібності: авторський вірш про маму, виконаний під звучання гітари, чарівні танці. Євгеній оригінально зіграв роль головного героя фільму “Джокер” і приємно здивував публіку.

Творчі колективи Палацу культури “Заводський” допомогли хлопцям повністю розкрити свої таланти і розважали глядачів між конкурсами.

Завзятість нашого працівника не знала меж. Тому й результати були очікуваними: окрім того, що він був визнаний як “Містер Артистичність”, Євгеній завоював абсолютну першість за результатами усієї конкурсної програми і йому поклали на плечі стрічку “Містер Заводський”. Наш учасник прийняв теплі вітання від шоу-балету, уболівальників і суперників, а також призи від спонсорів, серед яких — путівка до Європи від турагенції “Августин”.

Євгеній говорить велике спасибі співробітникам Палацу культури за його підготовку до виступів, а також колегам, друзям і родині за підтримку. А профком цеху №7 дякує працівникам цехів №7 і №10, які разом з керівниками цих структурних підрозділів Михайлом Марченко й Вадимом Авербахом, головою профкому цеху №10 Ларисою Леготіною і молодіжним лідером цього ж структурного підрозділу Оленою Рочевою прийшли підтримати нашого учасника у нелегкій боротьбі.

Структурные подразделения ЗТМК участвовали в конкурсе, который был организован ко Дню охраны окружающей среды.

По инициативе профкома нашего предприятия в учебно-курсовом комбинате ЗТМК состоялся традиционный семинар-обучение профактива. Учитывая, что сейчас в ПМГУ проходит отчётно-выборная кампания, профсоюзный комитет ввёл в план занятий вопросы, связанные с её организацией и проведением в профгруппе, цеховой организации ПМГУ.

Семинар продолжил заведующий отделом организационной, внутрипрофсоюзной работы и гласности обкома Профсоюза Александр Величко. В своём выступлении Александр Николаевич говорил о том, что отчеты и выборы – это важный этап в жизни любой профсоюзной организации. Чтобы достигнуть цели, к ним нужно основательно готовиться, начиная от назначения сроков их проведения, норм представительства и заканчивая определением докладчиков и системы контроля за ходом отчётно-выборной кампании. Александр Величко рассказал о практике проведения отчётов и выборов на предприятиях нашего региона, сообщил, с какими вопросами обычно сталкиваются члены Профсоюза в своей работе по организации такой кампании. Подробней эту тему он разъяснил позже.

Главный правовой инспектор труда Запорожского обкома  ПМГУ Виктор Щербак ответил на вопросы слушателей относительно практики применения норм трудового законодательства в Украине, поделился опытом организации юридической защиты правовых и социально-экономических  интересов трудящихся. Его тема вызвала активное обсуждение в аудитории.

А после перед участниками семинара вновь выступил Александр Величко, конкретизировавший тему организации и проведения отчетов и выборов в профгруппе, цеховой профсоюзной организации. Он разъяснил, как утвердить график отчётно-выборной кампании в цехе, кто должен входить в состав комиссии, как разрабатывать порядок проведения цеховой конференции или собрания, в какие сроки нужно оповестить коллектив о проведении отчётно-выборного мероприятия. Говоря о ходе его проведения, Александр Величко обратил внимание присутствующих на один из пунктов устава ПМГУ, согласно которому при наличии двух и более кандидатур на должность председателя профсоюзной организации голосование за них должно быть только тайным, с использованием бюллетеней. Немаловажной, по мнению Александра Николаевича, является роль ведущего конференции, требования к которому он изложил особо. В частности, было указано на то, что этот человек должен предупреждать конфликты, устранять отклонения от обсуждения темы, контролировать соблюдение регламента, не забывать ставить вопросы на голосование, давать возможность высказать своё мнение всем, учитывая мнение конференции. А главное — следить за тем, чтобы докладчик дал оценку работе администрации и профкому комбината в конце своего выступления. Отметим, что от теории участники семинара сразу же перешли к практике, отобразив в интерактиве подготовку и проведение отчетно-выборной конференции в цеховой организации ПМГУ.

 

Это показали итоги конкурса талантов «Мистер Заводский», который впервые прошёл во Дворце культуры «Молодёжный» (бывшем ДК Запорожского огнеупорного завода).

Во Дворце культуры «Заводский» прошёл ежегодный конкурс «Мисс Заводчанка — 2018», в котором за диадему лучшей боролась Мисс ЗТМК — лаборант цеха №17 Юлия Загородняя. Конкуренцию нашей неотразимой леди составили работницы комбината «Запорожсталь», Запорожского коксохимического завода, Запорожского литейно-механического завода, «Запорожогнеупора» и завода «Днепроспецсталь».